"АФГАНІСТАН - ЦЕ РАНА, ЩО НЕ ПЕРЕСТАЄ БОЛІТИ"
О, Україно! Ніжно пригорни
Усіх живих своїх синів, як мати,
Щоб ми уже не бачили війни,
Не чули щоб ніколи звук гармати...
До дня виводу військ з Афганістану класні керівники нашої школи провели цикл заходів, щоб вшанувати пам'ять наших героїв-афганців:
- виховна година "Ціна чужої війни"-1-2 класи;
-"Афганістан болить в моїй душі" - 3-4класи;
-виховна година "Крізь пекло афганської війни"- 5 клас;
-година спілкування "Афганістан - це рана, що не перестає боліти" з учнями 6-7 класів;
- година пам'яті "Час і досі не загоїв рани, цей одвічний біль Афганістану" - 8 клас;
- "Ми будем вічно пам'ятати, і вам забути не дамо"- 9 клас;
- година спілкування " Мій біль - Афганістан"- 10 клас;
- виховна година "Афганістан: подвиг, біль, пам’ять…"-11 клас.
Хвилиною мовчання вшанували всіх, хто не прийшов з тієї страшної війни.
Це дало змогу розширити знання учнів про історичні події афганської війни, викликати повагу і шану до воїнів-інтернаціоналістів, розповісти про земляків, що загинули там і віддати данину пам’яті усім полеглим.
Найтривалішою була військова інтервенція колишнього Радянського Союзу у Афганістані, де донині ще тривають збройні заворушення. Захищати революцію в «братській» країні були направлені понад 150 тис. українців. Більше трьох тисяч з них загинули під час цієї війни, сім тисяч повернулись в Україну інвалідами, близько двох тисяч вважаються полоненими і без вісті зниклими.
Правда про Афганську війну... Вона різна. Нерідко важка і гірка, а роки, що пройшли, об’єднали колишніх бійців-афганціву одну родину, де біль одного віддається болем в інших, а радість стає спільною для всіх.
Афганська війна...Брудна, неоголошена... Та хіба війни можуть бути чистими? Кожна несе смерть, інвалідність, одягає в печаль тисячі материнських і вдовиних сердець.
Афганістан – ти край війни і крові,
Тих молодих завзятих юнаків,
В котрих у грудях полум’я любові.
Горить допоки дух їх не дотлів.
Афганістан – проклятий ти батьками,
Всіх тих синів, котрих ти вербував.
Бо їх серця, скривавлені ножами,
У кожну мить, як воїн помирав.
Афганістан – твоя війна це сльози
Братів, сестер і ледь живих батьків,
Жахлива спека і страшні морози,
Навіки в пам’яті відважних юнаків.
Пройшли роки, війну ж ту не забути,
Бо кожен воїн, що вернувсь живим
Згадає тих кого не повернути –
Там вірний друг загинув молодим.
Летять, відлітають у вічність роки , і скільки б їх не минуло, не зітруться в пам’яті людській імена воїнів-афганців.